Загубилось дитинство.
Сад вишневий цвіте, чути спів солов'я.
Трави росами вкриті до ранку.
Моє сонце встає, там дитинство моє
І бабуся в хустині на ґанку.
Повернутись туди, вже несила мені,
Але мрію, ночами літаю
У казкові краї, де немає війни,
Де сунички я влітку збираю.
Час сплива, як вода, не лишає сліда.
Як його зупинить хоч на трішки?
Щоб в ставок, та з гори, щоб у ліс не сама,
А з братами збирати горішки.
Залишилося десь те дитинство моє,
Наче птах відлітає у вирій.
Тільки я ще мала. Я під теплим дощем...
У люстерко дивлюсь... Я вже сива...
Шпак Тетяна
Фото з Pinterest
