Заглядає березень у хвіртку,
в той садок, де пані снігова
ще ґаздує. БІленьку намітку
з пèркалю мотає від Різдва.
Вже й полòтна всі нараз скінчились,
витрусились майже всі сніги.
Першоцвіти в паніці збудились,
лізуть вперто, пнуться догори.
Потічки то мерзнуть, то тікають.
І бурулі тоншають в обід --
капають, і плачуть, і страждають,
що по сòбі лишать мокрий слід.
І не може дати пані ради...
Березень всміхається здалля,
топить потихеньку барикади
ті, що ліпить краля льодяна.
09.02.2022
Людмила Галінська
