Розвивальне навчання - орієнтація навчального процесу, його: змісту, принципів, методів, форм на розвиток потенційних можливостей людини, її інтелектуальну, чуттєву, вольову сфери.
Основне завдання педагога в процесі розвивального навчання - організація навчальної діяльності учня, спрямованої на формування його розумових здібностей, пізнавальної активності, самостійності, пізнавальних інтересів.
концепції розвивального навчання полягають в обґрунтуванні положень про формування навчальної діяльності
Провідна роль навчання в розвитку школяра як основоположна в теорії Л.В.Занкова розв'язує завдання високої ефективності навчання для загального розвитку школярів. У розробленій експериментальній системі велике значення мають сформульовані вченим дидактичні принципи:
Принцип навчання на високому рівні трудності. Мета його впровадження - дати можливість дитині розкрити свої духовні сили, дати їй простір і напрям діяльності.
Принцип вивчення програмового матеріалу швидким темпом, що означає безперервне збагачення школярів все новими і новими знаннями, відхід від одноманітного повторення, постійним рухом вперед.
Принцип провідної ролі теоретичних знань у навчанні, що не відкидає необхідність набуття школярами умінь і навичок, але їх формування в системі Л.В.Занкова відбувається на основі загального розвитку, глибокого осмислення необхідних понять, термінів, відношень, залежностей.
Принцип усвідомлення школярами процесу уміння, в основі якого покладено дидактичний принцип свідомості, що передбачає: розуміння змісту навчального матеріалу, вміння їх використовувати в практичній діяльності, усвідомлення значення придбання знань, позитивне ставлення до навчання та ін.
Принцип загального розвитку всіх учнів, в тому числі й найбільш сильних і найбільш слабких. Методи навчання спрямовані на розв'язання певних протиріч, передбачають можливість зміни стилю роботи вчителя в залежності від конкретних умов, рівня підготовленості учнів.
Особливості організаційних форм у системі Л.В.Занкова в тому, що вони динамічні, гнучкі.
Важливим у досвіді Л.В.Занкова є підхід до виявлення результатів навчання.
До особливостей дидактичної системи Л.В.Занкова відноситься і створення доброзичливих, наповнених позитивними емоціями, відношень між учителем і учнем, тобто радісного оточення, атмосфери захопленості й задоволення дітей учінням та ін.
Аналіз результатів експериментального навчання свідчить, що для дітей, які навчаються за цією системою, характерним є:
великий діапазон індивідуального розвитку;
розвиток інтелектуальних і емоційно-вольових якостей учнів
здатність до самоконтролю, рефлексії;
сформованість почуття співдружності з однокласниками та ін.
Основною концепцією розвивального навчання за системою В.В.Давидова є положення про те, що учень є не об'єктом діяльності вчителя, а суб'єктом учіння, який самозмінюється в цьому процесі. Засвоєння знань, умінь і навичок виступає як засіб розвитку, а не як самомета.
Теорія поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна) здійснюється за такими етапами:
Етап попереднього ознайомлення з метою навчання, формування мотивації учня.
Складання схеми орієнтованої основи дії (ООД)
Виконання дій у матеріальному або матеріалізованому вигляді.
Формування дії без опори на матеріальні засоби.
Формування дії як зовнішньої мови про себе. Дія супроводжується проговорюванням про себе, поступово скорочуючись, автоматизуючись.
Етап виконання дії в розумовому плані.
Ученими визначено три типи навчання за характером орієнтовної основи дії.
Перший тип навчання. Учням демонструється зразок і неповний словесний опис. Учні допускають помилки, дії залишаються повністю не усвідомленими, викликає утруднення перенесення дії на нові об'єкти.
Другий тип навчання. Учням надається алгоритм застосування і правил виконання дій (застосування правила). Школярі усвідомлюють дії, але перенесення дії на нові завдання обмежене конкретною орієнтовною основою дії.
Третій тип навчання. Орієнтири даються учням в узагальненому вигляді. Орієнтовна основа дії в конкретних випадках складається учнем на основі відомих йому загальних знань.
Формування розумової дії включає її контроль, завдяки чому учень може відчувати впевненість, що знаходиться на вірному шляху, осмислювати свої знання, а також здійснювати самоконтроль, значення якого зростає в залежності від розвитку розумових дій та самостійності учня.
Значення концепції поетапного формування розумових дій у тому, що вона орієнтує вчителя на те, як будувати навчання, щоб ефективно формувати знання і дії за допомогою такого дидактичного засобу як орієнтовна основа дій.
