Дитячий колектив - це стійке об'єднання дітей, яке має загальну суспільно значущу мету, спільну діяльність, спрямовану на реалізацію цієї мети, характеризується стосунками взаємної відповідальності.
Значення дитячого колективу для кожного школяра в тім, що Він є своєрідною ланкою, що зв'язує між собою суспільство і особистість. Це мікросередовище, яке сприяє перетворенню норм і ціннісних орієнтацій суспільства в норми, цінності даної конкретної особистості. В дитячому колективі дитина набуває практики спілкування.
Колектив сприяє реалізації мети виховання - всебічному розвитку особистості: розвитку організаторських здібностей, умінню розумно поєднувати особистісні інтереси та інтереси оточуючих однолітків, молодших школярів, учителів.
У колективі відбувається процес взаємного збагачення, розвиток його членів, тому що кожен з них приносить до колективу свій індивідуальний досвід, здібності, інтереси і одночасно освоює те, що несуть інші.
У колективі, якщо діти об'єднані цікавою змістовною діяльністю, дружніми відносинами, у його членів формується почуття душевного комфорту, психологічної захищеності, що в свою чергу, сприяє виявленню творчої ініціативи, почуття гордості, радості.
Дитячий і в тому числі класний колектив є ареною самовираження і самоствердження особистості.
шкільний дитячий колектив при педагогічно правильному керівництві ним з боку вихователів може сприяти самореалізації, розвитку і збагаченню природних задатків дитини, її творчої індивідуальності, прилученню школярів до духовних цінностей суспільства, формуванню певних якостей особистості: відповідальності, непримиренності до егоїстичної байдужості, дисциплінованості, доброти і т. ін.
Динаміка розвитку колективу
Колектив у своєму розвитку проходить певні стадії, які характеризують його з якісного боку.
Перша стадія є початковою, коли колектив тільки створюється, формується, люди придивляються один до одного, до вихователя.
Друга стадія характеризується тим, що завершується взаємне вивчення, утворюються малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога.
На третій стадії затверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватись, бо створюються умови для діяльності кожного, О.М. Лутошкін у книзі, зверненій до старшокласників, динаміку розвитку колективу визначає як шлях від "Піщаного розсипу" через "М'яку глину", "Мигаючий маяк", "Рожеві вітрила" до "Палаючого факела".
"Піщаний розсип": люди мало знають один одного, не ідуть назустріч один одному.
"М'яка глина": в групі помітні перші зусилля сполучення колективу, з'єднуючими ланками є формальна дисципліна і вимоги старших.
"Мигаючий маяк": в групі переважає бажання спільної праці, допомоги один одному, бути разом. Є на кого спиратися.
"Рожеві вітрила": товариська участь і зацікавленість справами один одного поєднується із взаємною вимогливістю. У членів групи проявляється відчуття гордості за свій колектив.
"Палаючий факел": тісна дружба, відмінне взаєморозуміння, ділове співробітництво. Безкорисно приходять на допомогу, роблять все, щоб принести людям користь.
На всіх етапах розвитку колективу головна мета - створення умов для самореалізації особистості.
Шляхи згуртування дитячого колективу
Основою згуртування колективу є сумісна колективна діяльність, в якій відбувається спілкування школярів, розвиток всіх сфер їхньої життєдіяльності; інтелектуальної, емоційної, вольової.
Особливе місце в становленні класного колективу займає педагогічно доречно організована навчальна діяльність.
Важливе значення має й ігрова діяльність. А.С. Макаренко писав, що гра має те ж значення в житті дитини, яке в дорослих має робота, служба.
У будь-якій грі діти прагнуть до самоврядування, тобто до участі в управлінні і керівництві справами свого колективу.
Цікавою є методика організації колективних творчих справ (КТС), П.Іванова. Починається все з колективного планування, якому передує бесіда про планування роботи. Створюються групи, що визначають: що і для кого зробити? Коли? Де? Як? Кому краще брати участь? З ким працювати? Хто буде ведучим?
Поточна організаторська діяльність передбачає створення ради справ, в які можуть включитися і старші: вчителі, старшокласники, батьки, випускники школи. Після виконаної справи проводиться колективне обговорення і оцінка зробленого на основі відповідей на запитання: що вдалося і чому? Що не вдалося і чому? Який треба зробити висновок? Що найбільше сподобалось? Чому? Чому навчилися? При оцінюванні враховується і здійснення основних принципі організації КТС, а саме:
Справа - це піклування про щось, когось, тобто справи повинні бути на радість і користь людям.
Брати участь у справах повинні всі члени даного колективу.
Романтична форма проведення.
Творча основа діяльності.
Змінність лідерів.
Постановка перспектив.
Перспектива - це бажана для дитини мета, яку вона хоче реалізувати. Перспектива може бути близька, середня, далека.
Близька перспектива є у кожної дитини: зароджуючись у повсякденному житті, вона стимулює діяльність особистості, допомагає їй переборювати труднощі. Середня заключається в прагненні дитини до якоїсь події в її житті, але відсуненій за часом.
Далека перспектива - це те, до чого прагне людина протягом тривалого періоду. Створення традицій, тобто установлених у колективі звичок, звичаїв, неписаних законів. Традиції вимагають від школярів конкретних дій. Для формування колективу необхідно вести роботу з тими, хто виконує ті чи інші доручення колективу, щоб допомогти їм засвоїти азбуку організації корисних справ: визначення мети, шляхів досягнення, складання плану виконання справи, підбір помічників, виконавців, розподілення обов'язків, роз'яснення того, що треба зробити, контроль за ходом роботи, аналіз результатів та ін.
Всі названі шляхи згуртування дитячого колективу повинні забезпечити функціонування законів його життя: мажор, відчуття індивідом власної гідності, дружнє єднання членів колективу, відчуття захищеності особистості в колективі.
