За ніч до пекла. В тиждень до весни.

За ніч до пекла. В тиждень до весни.

За ніч до пекла. В тиждень до весни,

Текло життя і прокидались села,

Ох, як хотілось спекатись зими!

Та мить для нас навіченьки завмерла.

Швидкий трамвай розчухував сніги,

І дітлахи, не кваплячись до школи,

Несли на плечах у дал'і борги,

Проектували долю, як ніколи.

В колисках бурмотали малюки,

Матусі в кухнях клопотали вихром,

За ніч до пекла, в тиждень до весни...

Кривавим почерком, а чи незнаним шифром?

Крутив хвостом кудлатий сірий пес,

Клубочком у ногах мурчала киця,

Свій день сумлінно планував прогрес,

Хтось проклинав: "Бодай тобі не спиться!"

У дерев'янім тілі бігла кров,

І бруньки стартували, хто сильніший,

Усе жило, навкруг росла любов,

Кохало, тішилось і не просило інших.

За ніч до пекла. В тиждень до весни.

Згадай той день. У нім радів Всевишній.

За п'ять хвилин, де не було війни.

Рік двадцять другий. Тихо спали вишні...

(Аня Степанюк)