... З роками стишую ходу,
Все більше хочеться мовчати ,
У тиші спокій віднайду ,
Люблю з собою розмовляти .
І не важлива думка тих ,
Які мене не розуміють .
Люблю я щирих і простих ,
Ну і дітей , бо діти гріють .
З роками змінюється смак ,
Вже не зручне не одягаю ,
І не хвилює аж ніяк ,
Що в стару сукню не влізаю .
Гучні розмови не люблю ,
Де один одного не чують .
Якщо не хочу , не зроблю ,
Мене примушення дратують .
Комусь я стала незручна ,
Можливо декому й погана .
Хіба є в тім моя вина?!
Комусь я добра , мила , гарна!
В житті багато що було .
Як довго я жила для інших..
То леденіло , то пекло ,
З роками я ставала інша .
Все більше й більше я мовчу ,
Хоча люблю поговорити...
Життя сторінки нові вчу ,
Й переосмислюю прожите.
Катя Сорока
