Йшла Мелашка через поле..
Сірий вузлик на плечі..
А у ньому: лиш ікона..
Трішки хліба у руці....
Чорна нива непривітна,
Брили мертвої землі,
Ще пашіла та диміла,
Після битви...Все в пітьмі...
Місяць лестився серпанком,
Страшно стало одному,
Колись спав собі на ґанку,
Та спалили все йому,
Нема з ким погомоніти,
Розстріляла всіх одра,
Лиш Мелашка серед ночі,
Вся в крові кудись брела...
В її спогадах весняних,
Мати поралась в садку,
Білі вишні розквітали,
Кури порпались в кутку,
Батько коням бив підкови,
Вкрав сметанки собі кіт,
Дзвоник чути: йде корова,
Пахне борщиком обід.
Пестить сонце по веснянках,
Лізуть хлопці через пліт,
А тепер всього не стало,
Лише розпач, сльози, гніт ...
Сидить сич, надувши щоки,
Вабить душу в лісі став,
Обернулось дівча в мавку,
Наче хтось її чекав....
Збірка Перемоги
Галина Крижанівська
