О, Господи, як пахне вона медом...
Солодкий шлейф ванільної краси,
Її саму оздобив Всесвіт щедро,
Багатий смак прозорої роси.
В її руках пшениця стає хлібом,
Таким м'яким, мов спечений з хмарин,
І кожен раз це схоже так на диво:
Відлуння йде із тріскотом хрумким.
Споконвіків шанує своїх предків,
Не декольте - коралі із шипшин,
Барвийстий стрій, в орнаментах секрети,
І звук душі, що рветься із глибин.
На жаль, себе ніколи не жаліла,
Ще й серед жнив з мозолями співа,
Куди не глянь, нам щастя схоронила,
Від злих думок: шуліками літа.
В гірських струмках купає своє серце,
В гаях щораз у хованки гаса,
А кожен з нас вкриває її плечі,
У час лихий тендітною бува.
О, Боже мій, яка ж вона прекрасна,
Її ж створив із власної сльози,
Бо лиш у ній з любові чиста влада,
І лиш вона з тобою на хресті.
Галина Крижанівська
Збірка Перемоги
10.04.2023р.
