Її очі ваблять та вбивають,
кличуть маяком поміж пітьму.
А буває, що й в пітьмі ховають
незбагненну серцю таїну.
В них щось є космічне та відьомське.
Зазирнеш в глибини - все, пропав.
В почуттях, як кошеня - наосліп...
Так в житті ти точно не кохав.
І, мов струмом, що по тілу ллється,
Закіпає кров від її слів.
Вона справжня, як медова з перцем.
Та, яку ти так давно хотів.
Та, яку у мріях часто бачив.
Та, що в снах приходила, чудна.
Щиро долі й Господу завдячуй,
бо вона твоя. Твоя вона...
©Шульга Юнна
