Йде осінь спішною ходою,
Збирає листя у вінок.
Вона замріяна з журбою
Нам сипле золотий листок.
Торкнулась осінь ще долоні
Холодним подихом дощу,
Лишила лиш на підвіконні
Тепло, яке я бережу.
У небі журавлі курличуть,
До вирію лягає путь,
А яблука червоні хочуть
Ще мить у літечку побуть.
І пахне осінь стиглим садом,
Горіхом, яблуком, теплом.
Вона приходить тихо з даром,
Щоб серце сповнити добром.
Нехай пливуть осінні далі,
Нехай кружляє листя знов —
Бо навіть в осені печалі
Живе надія і любов.
( Л. Медина.)