Ясне сонечко всміхалось,
Лило промені згори,
Ніжно, мило задивлялось
На багряні явори,
На дуби широкоплечі,
На красу струнких беріз.
Зустрічало тихий вечір,
Йшло саме за верболіз.
Стало тихо, мов у казці,
Сонце сіло за поля.
Нічка йде у темній масці.
З неба зіронька сія.
Випливає місяць з хмари,
Наче човник золотий.
Розсипає нічка чари,
Кличе в світ свій чарівний.
Оксана Козак
06.11.2025
