Іноді майже двометровий ріст мого сина, його грубий голос, щетина і кросівки 42 розміру вводять мене в оману: мені починає здаватися, що я йому більше не потрібна.
Але правда в тому, що… я його мама. І всі мої страхи безпідставні – я завжди буду йому потрібна.
Сини, якими б дорослими не були, потребують нас, щоб ми вислуховували їхні історії про школу, друзів, футбол чи баскетбол, а ще сміялися над їх часом безглуздими жартами. Тому що нам цікаво все, що їм цікаво, навіть якщо ми не до кінця розуміємо, про що вони розповідають.
Нашим хлопчикам потрібно, щоб ми щиро усміхалися, коли вони повертаються додому та питали, як справи. Тому що вони повинні знати, що ми готові їх вислухати. Що в будь-якій ситуації вони можуть знайти в нас розуміючого, уважного та зацікавленого співрозмовника.
А ще їм потрібно, щоб ми дбали про них. Іноді навіть “няньчилися”. І хоча вони самі можуть помити собі горнятко або зробит бутерброд, нам приємно турбуватися про них, і їм це теж дуже приємно.
З іншого боку, їм потрібно, щоб ми їх дисциплінували, обмежували час в інтернеті, знайомилися з друзями та не залишали на вечірках без нагляду дорослих. Тому що вони хоч і виглядають майже як дорослі чоловіки, але ними ще й близько не є.
Наші сини все ще потребують нашої руки допомоги, коли роблять помилки.
У підлітковому віці це наше головне завдання – любити, підбадьорювати та говорити з граничною впевненістю: “У тебе все вийде. Я вірю в тебе!”.
Їм потрібно, щоб ми раділи кожній гарній оцінці та виграному змаганню. Тому що ми назавжди залишимося їх найвідданішими шанувальниками.
Тому що не має значення, який у них ріст і якого розміру взуття – вони завжди будуть нашими маленькими хлопчиками.
Їм дуже потрібно, щоб ми щодня молилися за них. Не знаю хто як, але я після того, як стала матір’ю, щодня звертаюся до Бога з проханням зберігати і берегти цього прекрасного чоловічка – без цього я просто не засну.
Наші сини потребують нас, нашої любові, і цьому не судилося закінчитися. Навіть коли у них з’явиться своя сім’я та свої діти, вони будуть дуже раді повертатися до нас, сідати ввечері на кухні та за чашкою чаю говорити про все на світі.
Тому що, щоб не відбувалося у світі, які б потрясіння та зміни не чекали на нас у майбутньому, є те, що ніколи не зміниться…
Ми завжди будемо їх мамами.
