Якось знаки розділові
Позбігались для розмови:
Треба було з’ясувати,
Хто найголовніший в хаті.
“Я, звичайно!” - каже кома, -
“Та оце ж невипадково:
Вмію з’єднувать, ділити,
Виділяти і служити.”
“Ану-ну,” - каже тире, -
“Я — між вами головне.
Я на паузу поставлю,
Промовчу усе, що зайве.”
“Хоч я мало чого знаю,” -
знак питання тут вставляє, -
“Та проте без мене дітям
Нецікаво було б в світі.”
Тут обурився знак-оклик:
“Я тут головний, серйозно!
Ну-бо, спробуйте без мене
Визначить акцент у темі!”
Тут втручаються лапки:
“Ми могли б допомогти...
Ми — “господарі у хаті”,
Якщо образно казати.”
Розділовий знак суворий
Зупиняє всіх на слові.
На папір вкидає капку,
В суперечці ставить крапку.
І нема було чого
Міркувати “про ніщо”.
Пунктуація важлива,
Хоч буває сперечлива...
