Якось, тихо прийду на світанні...
Шелесну сонним шлейфом думок.
І той день, мабуть, буде останнім,
з безліч днів, що змотались в клубок.
І мене ти уже не побачиш.
Тільки тінь від гілòк за вікном.
Тільки промінь -- тòнкий і ледачий,
по щоці розповзеться теплом.
Новий день буде мити пороги,
і мостити кубельце комусь.
Упаду я росою під ноги.
Полечу. І назад не вернусь...
10.05.2022
Людмила Галінська
