***
Яке то щастя — світом надихатись!
Яке то щастя — світом надихатись:
Писати вірші з музики дощу,
В небесну ніжність квітів закохатись,
Щоб випити красу всю запашну!
На гойдалці, затамувавши подих,
Сягнувши вище хмар, за небеса,
Природи красномовність й чисту вроду
Складати у святиє словеса!
Збирати їх натхненно й дуже ревно,
Побачене й відчуте досхочу!..
В цей час у мене крила є, напевно,
Чарівну силу взявши, я лечу!
Яке то щастя — світом надихатись
І вірити, й плекати майбуття,
Щоби було не соромно зізнатись
За прожиті роки мого життя.
(Олена Коленченко)
