Якби знайти в дитинство диво-дверці,
де в споминах заховано життя...
Колись, (як я була мала), в відерці
вміщався цілий всесвіт і Земля...
Колись ...у хмарах вежі видивлялась
і мріяла так досягти висот
на тих гусЯх , (їх до страхУ боялась)
що скубались і трОщили осот...
Колись... у квітах ельфиків шукала
і накривала слоїком джмеля.
З жуками по городі мандрувала,
шукаючи під листям короля.
І вірила, що місяць ,часом, плаче,
бо бОка хтось йому таки погриз...
І дивувалась, як той коник скаче
по травах, як шалений, вверх і вниз?..
Колись... де гОйдалка -- портал до Бога,
сусідський кіт -- старий персидський шейх..
Де неможливого нема нічого,
і кожна мить -- то фантазійний шлейф...
Якби знайти в дитинство диво-дверці,
де гноми до цих пір ще варять джем...
Де всі листи - пером, в старих конвертах...
Де всі живі...
Там казка. Там - Едем.
Людмила Галінська
