Яка це розкіш й Божа благодать —
Ідуть за руки — тато, мама, доня,
І очі щастям у батьків горять —
Тримають радість й сонце у долонях.
Приємні й ніжні ринуть з уст слова,
Пульсує в татка теплота у скронях.
Здається, світ обійми розкрива,
І сонцем палахтить всміхнений сонях.
Матуся ніжністю торкає зір,
Любов'ю опромінює весь Всесвіт
Й молить Бога, щоб донечку беріг —
Її найкращий і наймиліший цвіт.
Це щастя — тато, мама і дитя!
В дитини за спиною — ніби крила.
Це Божа благодать — любов, сім'я,
В дитини є підтримка і родина.
Любов'ю гріється із малих літ,
Життя у сяйві, в кольорах чудесних,
Ще незатьмарений казковий світ...
І поруч — двоє ангелів небесних.
Мрії доні злітають в небеса,
Окрилені любов'ю тата й мами.
Це несказанне диво і краса,
Яке своїми творимо руками.
Яке це щастя — рученьки в руках:
Одна — у мами, другу ніжить татко.
Хай буде доля добра й світлий шлях,
У ніжності батьків росте малятко!
Сміються — тато, мама і дитя,
Дитині щастя більшого не треба.
Батьки — це все — і світло, і життя,
Вони — найбільша для дітей потреба.
Любов'ю ніжмо і теплом серця,
Щоб із дитини виросла Людина,
Народжена за задумом Творця,
Щоби гордилась нею Україна!
Оксана Козак
