Яка моя красива Україна!
Якби могла злетіти ввись, мов птах,
Побачу я Дніпро , що зветься сином,
І річечки, як донечки, в стрічках.
Над широчінню степу я витаю,
Зелене поле в'ється до села,
І край дороги сокорини голос:
"Весна іде, іде моя весна".
Я в древній ліс сосновий завітаю,
Там дихає казковістю душа,
А на галявинах цвіте багатство раю -
Ці сині очі - пролісків краса.
Тече життя, вирують водоспади,
І дикий кінь на волі щастя п'є,
Його ніхто не зможе загнуздати,
Так мій народ із прадідів живе!
Цей дух землі створив мене - людину,
Що нездоланна, як гірські хребти,
Я ніжністю загою усі рани
І буду жити, як земля, цвісти.
Інна Паламарчук
