Діти люблять говорити, але в класі має діяти правило: коли говорить учитель – учні мовчать. А вже потому варто дати їм змогу обговорити почуте в парах чи групах. Для педагога це чудова нагода отримати зворотний зв’язок – як діти почули, зрозуміли та засвоїли матеріал.
Варто також використовувати зрозумілі дітям невербальні знаки. Наприклад, коли учні говорять між собою під час лекції, вчитель може підійти до парти та покласти руку на стіл, щоби дати зрозуміти: час на обговорення буде трошки пізніше.
Учням, які часто перебивають інших, можна запропонувати три папірці. Коли дитина перебиває вчителя, забираємо по одному папірцю. Але натомість пропонуємо занотовувати запитання в зошит, щоби дитина могла поставити їх пізніше.
Під час групової роботи, яка супроводжується галасом, можна написати певне слово на дошці (наприклад, noise – шум, англ.) та поступово витирати літери, аж поки не лишиться nо (ні, тобто – без розмов).
Однак, будуть лишатися такі учні, які поводитимуться неповажливо. Тоді варто робити їм зауваження сам на сам. Учитель водночас має добре контролювати свої емоції, ввічливо попросити вийти з класу, супроводити учня та коректно пояснити, що кожному (навіть учителю) може бути нудно, але навіть тоді не можна зневажати решту однокласників та педагога. А потому – запропонувати дитині кілька хвилин для заспокоєння.
Аби створити доброзичливу атмосферу в класі, вчителю краще уникати:
публічного покарання учнів за щось – методика “поганого поліцейського” дуже рідко спрацьовує;
колективного покарання, коли, наприклад, винні кілька учнів, а покарання відбуває весь клас;
публічного називання імен;
боротьби за владу.
ВПРАВИ ДЛЯ ЗАЗАМЛЕННЯ, ЗНИЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ УВАГИ
Дистанційне навчання під час ковіду спричинило підвищення тривожності в дітей та дорослих, що значно ускладнило управління класом. Тому важливо час від часу пропонувати дітям вправи для повернення концентрації та уваги. Важливо, аби ці вправи вони могли використовувати самостійно й поза навчанням.
Дихання. Цю вправу використовують і військові, і лікарі, й артисти. Щоби заземлитися, робимо вдих, рахуємо до чотирьох, затримуємо дихання – до чотирьох, видихаємо – до шести.
П’ять почуттів. Треба зробити п’ять глибоких вдихів та видихів, а потому звернути увагу на п’ять певних речей навколо себе, доторкнутися до чотирьох предметів, розрізнити три звуки, відчути два запахи та один смак.
Візуалізація. Можна запропонувати дітям у деталях згадати місце, де вони люблять бувати. Ця вправа допомагає знизити рівень тривожності.