Коли ви помічаєте, що дитина починає вередувати, зупиніться й запитайте себе: «Може, вона стомлена, голодна, самотня чи пригнічена?»
Істерика – це перезбудження нервової системи, відсутність у дитини контролю над своєю поведінкою. Деякі діти верещать, падають на підлогу, б’ються в істериці. У цей момент дитина не знущається, вона фізіологічно не може дати ради своїм емоціям. Їй потрібна допомога.
Істерика – це невід’ємний етап розвитку будь-якої дитини. Усі діти проходять через це, коли стикаються з обмеженнями. Їхній мозок ще розвивається, він ще недостатньо врівноважений, процеси збудження в нервовій системі перевищують процеси гальмування. Періодичні істерики у 2-5 років – це норма. Погане самопочуття, коли дитина втомлена чи зголодніла, впливає на її реакцію та посилює істерику.
Якщо батьки раз за разом поступаються дитині в істериці (наприклад, купують те, що вона хоче, аби не кричала), фізіологічна істерика закріплюється в мозку дитини як спосіб досягнення свого і з часом стає демонстративною істерикою. Тому завдання батьків у цей непростий момент допомогти дитині заспокоїтися, задовольнивши її потребу в турботливих межах, де вона може відчути безпеку й поступово стишитися. Батькам не потрібно визначати, маніпулює дитина чи ні. Під час будь-якої істерики варто встановлювати межі та проявляти співчуття.
Що можна зробити, щоб допомогти дитині вгамувати істерику?
Насамперед варто заспокоїти себе, пригадавши: дитина не знущається «з мене», не прикидається, – вона страждає та потребує допомоги. Якщо істерика викликає у вас страх або розгубленість, підтримайте себе: «Я в безпеці, мені нічого не загрожує, у цій ситуації я дорослий, а дитина потребує моєї підтримки». Такими словами ви заспокоюєте себе та повертаєте владу у свої руки. Так з автоматичної позиції захисту мозок дорослого перемикається в позицію турботи.
Якщо дитяча істерика відбулася в громадському місці, коли малюк кричить на майданчику чи падає на підлогу магазину, це може викликати у батьків сильний сором за дитину. Підтримайте себе в цій ситуації та заспокойте себе: «Усе нормально, істерики – не соромно, це невід’ємний етап розвитку дитини. Усі діти проходять через це, коли стикаються з обмеженнями».
Поради для батьків:
Дайте дитині хвильку, щоб виплеснути обурення. Хай полежить на підлозі чи потупотить, головне, щоб це було безпечно – не на дорозі.
Будьте просто поруч і озвучуйте її емоції зі співчуттям: «Ти дуже засмучена, так, я знаю, як тобі неприємно!», «Я бачу, що ти злишся і тобі важко опанувати себе, я тобі допоможу» або «Мені шкода, ходи обійму!»
Відкривайте обійми та запросить дитину до себе. Не обіймайте силою, лише дайте зрозуміти, що ви відкриті. Якщо дитина не хоче йти на контакт, почекайте і ще раз озвучте її емоції. Дайте їй трошки часу та простору. Усі діти різні. Хтось перемикається з істерики на контакт швидко, комусь треба час – у такому разі ви можете продовжувати робити щось своє поряд і залучати до цього дитину: «Я вибираю йогурти, читаю, які є смаки. О, є навіть із чорницею. Які тобі подобаються?» Це спосіб перемкнути увагу дитини на щось цікаве. Але не варто зловживати «відволіканнями», дитина має передусім відчути, що ми її розуміємо, залишаємося поруч та не ігноруємо її бажань та емоцій. Тому спочатку варто проявити емпатію й озвучити емоції дитини, а лише потім, коли вона трохи заспокоїться, можна перемкнути її увагу або залучити до своїх справ.
Якщо дитина починає битися, не можна бити у відповідь або тікати, ображаючись. Ви не рівні в силах. Ви – дорослий, а вона – дитина. Її агресія – це відчай. Зупинить її удари, м’яко візьміть кулачок у свої долоні та ще раз озвучте її емоції, поспівчувайте. Скажіть: «Бити не можна, скажи мені словами, який ти засмучений!»
Істерики, сльози, агресія – це невід’ємні емоції в розвитку дитини. Її мозок, витримка та сила волі формується крок за кроком. У цьому допомагають дорослі – усвідомлювати та поступово проявляти власні емоції в безпечний спосіб. Це називають розвитком емоційного інтелекту.
Використані джерела:
Оксанич А., Біда Н., Сидорченко О. Розумію тебе! Як виховувати дітей без крайнощів. Київ: Yakaboo Publishing, 2023. 224 с.
