Сучасні люди читають більше, ніж будь-коли раніше, просто це не книжки. За даними американських досліджень, щороку ми на 117 % збільшуємо час, проведений у гаджеті. Проте гортання стрічки в соцмережі не має нічого спільного з користю від прочитаного роману.
Чим корисне читання?
Нейронні зв’язки — найважливіше, що відбувається в нашому мозку. Саме під час читання вони розвиваються швидше і стають щільнішими. Дослідження доводять: під час читання людина має ті самі емоції, які могла б відчути, якби справді пережила описаний досвід. Коли читаємо, перед очима постають картини того, що відбувається з головним героєм: ми переймаємося його проблемами, передбачаємо, що може з ним трапитися. Ніщо інше так добре не розвиває емоційний інтелект дитини і дорослого, як читання художньої літератури. Книжка, де є зав’язка, кульмінація і розв’язка, тренує нашу здатність прогнозувати. Коли ж ми читаємо лише короткі повідомлення чи пости в соцмережі, ми сприймаємо всю історію одразу, ніби скануємо текст по діагоналі — таке читання не є усвідомленим.
Читання — це один зі способів самореалізації людини: читаючи, ми вступаємо в діалог з автором. Часом це суперечка, часом дискусія. Книжка — найкраще снодійне, вона дарує здоровий сон. Проте є книжки, які можуть захопити на цілу ніч.
Як заохотити дітей до читання?
Сьогодні батьки купують дитячі книжки більше, ніж будь-коли. Це перший крок, який вони роблять, і почасти через почуття провини: мовляв, ми, дорослі, не маємо часу читати, але от ми накупимо книжок дітям. Важливіше робити ще й другий крок: перейти до активного читання з дітьми, запровадити сеанси родинного читання. У сім’ї Стівена Кінга (сам Стівен, його старший брат та їхня мати) була чудова традиція: читати літературний твір у ролях. Що точно не треба читати? Те, що далеке від безпосереднього досвіду дитини. Наприклад, шкільна програма з літератури дуже одноманітна: у ній до 20 текстів, де кріпацтво є центральною темою. Безперечно, кріпацтво було важливою соціальною проблемою, але це дуже далеко від досвіду сучасних підлітків.
Натомість книжки про Гаррі Поттера близькі кожній дитині, яка змінила школу і прийшла в новий колектив, де є конкуренція, адаптація до нових правил, нові дружні стосунки. Так само цікаво читати про дівчинку, яка перемагає драконів, бо це обіцяє пригоду. Підлітки часто уявляють своє життя як квест — є труднощі, які треба подолати, чогось треба досягти. Тому книжки про реалії життя українців у 19 столітті їх не захоплюють — ті події зовсім не накладаються на дійсність сучасних дітей.
Якщо дитина не бачить культури читання навколо себе, навряд чи сама буде читати. Читання з примусу, нецікава шкільна програма з літератури і книжка не за віком — це три основні фактори, які можуть відбити в дитини любов до книжок. Раджу батькам дієвий лайфхак — знайти «саме ту» книжку, яка буде своєрідною точкою входу дитини в культуру читання. Для цього проаналізуйте, чим цікавиться ваша дитина: це майнкрафт, птахи чи динозаври, наприклад? І подаруйте або оберіть разом книжку саме про це.
Ще один лайфхак заохочення дітей до читання — показати дітям, що письменники живі: вони тут, поруч з нами, знають і пишуть про проблеми і радощі нашої країни. Проєкт «Живі письменники» — це короткі привабливі відео про сучасних письменників, які можна переглядати на смартфоні. Вони створюють горизонтальний зв’язок між літераторами і школярами-читачами.
У багатьох країнах, у США, наприклад, існує поняття «наставник з читання» — book tutor. Це вчитель, який щотижня з кожною дитиною проводить годинну індивідуальну зустріч, щоб поговорити про прочитане. Тобто, дитина веде читацький щоденник не для того, щоб здати вчительці і забути, а для того, щоб обговорити те цікаве, що вона прочитала. Важливо, що це розмова дитини і дорослого на рівних: тобто, не прочитати і відповісти на запитання, щоб отримати бали, а поділитися тим, що ти відчував, коли читав. У цьому і є соціальна складова читання: книжка — це привід для зустрічі двох рівних людей, які говорять про свої почуття і досвід. У США перевірили: школярі, які працювали з наставником з читання, краще і легше вступали до університетів і швидше там адаптувалися.
Інше важливе явище заохочення до читання — онлайн-самвидав. Wattpad — найбільша у світі соціальна платформа, де підлітки друкують свої історії анонімно чи із зазначенням авторства. Звісно, це дуже прості тексти, але вони пишуть про те, що їх турбує — перше кохання, розчарування, стосунки. Платформа має мільйонну аудиторію читачів і дописувачів-підлітків.
