А що можемо зробити ми, щоб захистити себе від дезінформації й не допустити її поширення?
Вивчіть джерело інформації, а потім і джерело того джерела. Цей простий крок допоможе захиститися як від дезінформації (навмисного поширення помилкової інформації), так і від місінформації (ненавмисного поширення неправдивої інформації). Незалежно від того, чи була отримана інформація від когось з вашого найближчого кола (члена сім'ї, друга, сусіда) або незнайомої людини (знаменитості, держслужбовця, президента), ретельно проаналізуйте її, перш ніж передавати іншим. Зіставте її з тим, що говорять авторитетні джерела, такі як ВООЗ та МОЗ. Запитайте себе: чи намагається людина, від якої виходить ця інформація, допомогти мені або нажитися на моєму страху? Але навіть якщо його совість чиста, це ще не означає, що його джерела заслуговують довіри.
Перевірте себе на упередженість. Наш мозок запрограмований вибирати із загального потоку інформації ту її частину, яка узгоджується з нашими переконаннями. Це часто веде до помилок. Всі ми цінуємо свої переконання, тому схильні вірити людям, які їх розділяють. У підсумку ми опиняємося ізольовані у власній «бульбашці фільтрів».
Вийдіть за межі своєї інформаційної зони комфорту. Якщо ви цілими днями дивитеся один телеканал, спробуйте ненадовго перемкнути на інший, або почитати закордонне онлайн-видання.
Задумайтесь про наслідки своїх дій. Перш ніж ділитися інформацією, запитайте себе, чи буде вона корисна адресату або тільки зашкодить йому. Пам'ятайте, що, навіть якщо ви збираєтеся повідомити що-небудь тільки своїм родичам або близьким друзям, вони можуть поділитися цим зі своїми друзями, а ті — зі своїми.
Не нав'язуйте правду іншим. Якщо ви слідували попереднім рекомендаціям, то знаєте, як відрізнити правду від брехні. Але цього не завжди достатньо. Як говорив психолог Леон Фестінгер, якщо надати людині, впевненому у своїй правоті, неспростовні докази того, що він помиляється, «він тільки ще сильніше стане наполягати на своєму». Іншими словами, ви повинні прагнути не до того, щоб мати рацію, а до конструктивності. Надайте людям шанс самим відкрити для себе правду.
Пам'ятайте, що страх заразливий. У своїй нещодавній статті в журналі Harvard Business Review нейробіолог Жадсон Брюер зазначає: «Коли страх поширюється через спільноту як соціальна інфекція, він може перерости в щось набагато більш небезпечне — паніку».
