На початку року важливо мати план розсаджування дітей. Дослідження показало, що це впливає на успішність учнів і їхню взаємодію не лише всередині своїх соціальних груп, а й у класі загалом. Не варто розсаджувати дітей за рівнем знань чи навичок. Краще зробити це за абеткою чи у випадковому порядку. Це дасть змогу уникнути суперечок між учнями, а вчитель завжди може посилатися на план у випадку непорозуміння. Кожні 6–8 тижнів варто змінювати цей план, а в разі незадоволення дітей можна посилатися на те, що це вкрай необхідно для динаміки уроку.
Дієвий метод встановлення довірливих взаємин з учнями – зустрічати їх щодня біля дверей класу. У цей момент можна ставити їм запитання, не пов’язані безпосередньо з навчанням, які демонструють зацікавленість учителя до особистості учня: як твої заняття з футболу? як твоя сестра? тощо.
Запровадження класних структур та рутин також є дієвим методом управління класом, адже вони роблять навчальне середовище передбачуваним, а отже – безпечним.
Правила класу та, можливо, класний договір сприяють встановленню поведінкового балансу колективу, адже саме там можна прописати й наслідки, до яких спричиняє ті чи інші відхилення від ухвалених класом правил. І тоді вчитель не бере на себе роль “поганого поліцейського”, а дотримується інструкцій, затверджених спільно з учнями.
Чомусь часто в середній і старшій школах забувають або не вважають за необхідне робити невеликі “мозкові перерви” під час уроку (фізкультхвилинки натомість дуже популярні в початкових класах). Проте для дітей будь-якого віку вони є надзвичайно важливими. Аж надто за умови дистанційного навчання, коли тримати увагу учнів дуже важко.
Можна запропонувати котромусь з учнів класну “посаду” тренера (розподілення ролей у класі), який контролює час та проводить такі розвантажувальні хвилинки. Якщо залучити до цієї посади, наприклад, учня, який не проявляє ініціативи в академічному навчанні, то це додатково дасть йому змогу почуватися важливою частиною колективу, а решті – виявляти повагу до нього.