Як впоратись зі стресом під час війни: кілька кроків для вчителів та батьків
Звісно коли існує загроза життю високі рівень стресу і тривожність — це невід’ємна складова і позбутися її неможливо й неприродно. Але як говорити з дітьми про ситуацію, яка склалася, і як хоча б ненадовго знизити дитячі переживання?
Пролийте світло на жорстокість. Обговоріть з дітьми їхні страхи та почуття. Зараз це надзвичайно важливо, а замовчування точно не призведе ні до чого хорошого. Покажіть їм, що вони не самі, що разом з ними таку ситуацію переживає багато людей. І разом вони значно сильніші. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість — то намалюйте його. Візуалізація страху — один із найефективніших методів боротьби з ним.
Зупиніть відчуття безпорадності. За можливості залучайте дітей до різних ініціатив та допомоги іншим. Дія завжди ефективніша у боротьбі з тривожністю за бездіяльність.
Розробіть плани про безпеку. Як поводитися під час повітряної тривоги? А як під час артилерійного обстрілу? Що таке зелений коридор і як правильно ним користуватися? Що таке речі першої необхідності? Що робити, якщо загубилися? Пояснюйте все це дітям. І будуйте плани поведінки у ризикових ситуаціях. Діти — це маленькі дорослі. Залишати їх непоінформованими — погана ідея.
Збудуйте машину часу. Запропонуйте дітям уявити машину часу. Ця машина часу здатна перенести вас у різні історичні епохи. Щойно опинитеся там, проаналізуйте разом із дітьми, з якими труднощами стикалися люди під час війни. Спробуйте порівняти ваше становище зі становищем та умовами, в яких жили люди у ті часи.
Станьте друзями по листуванню. Думаєте, друзі по листуванню — давня традиція, що віджила себе? За таких екстремальних умов як сьогодні дружбу в листуванні можна відродити. Запропонуйте дітям обмінюватися електронними листами, повідомленнями чи короткими відео із дітьми, що перебувають зараз у інших містах, бомбосховищах чи тимчасових притулках. Ви та ваші діти можете стати вдячним слухачем та голосом підтримки для інших дітей.
Зверніться за психологічною допомогою. Якщо ваша дитина отримала сильну психоемоційну травму через те, що стала свідком бойових дій, і ви бачите різке порушення в її поведінці, то зверніться за допомогою.
Вірте у силу своїх дітей. Незалежно від ситуацій, з якими діти зіткнуться, вони обов’язково повернуться до нормального життя і будуть жити далі. Вірте в них. Вірте у те, що вони впораються.
І головне — показуйте власний приклад. Золоте правило, що виховати можна лише своєю поведінкою на війні як ніколи актуальне. Будьте людяними та шукайте опору всередині, гуртуйтеся і допомагайте один одному. «Дорослий» дорослий у цій ситуації — найкраща опора для дитини.
