Нинішні школярі – покоління диджиталізації. Усе їхнє життя існують смартфони, швидкісний інтернет, 3D-ігри та лайфхаки від відомих блогерів. Практично будь-яку інформацію можна знайти у кілька кліків. І вони це роблять інколи швидше за батьків та своїх учителів. Їхній тип мислення – кліповий, а в умовах щільного інформаційного потоку їм практично неможливо довго концентрувати увагу та виконувати монотонну роботу.
Сучасні школярі швидко вчаться і цілком можуть це робити самостійно, переглядаючи відповідні майстер-класи на YouTube, якщо дійсно розуміють практичну цінність відповідних знань. Учитель для них не є ані джерелом знань, ані апріорі авторитетом, що володіє винятковими навичками.
Саме у період з 11 до 15 років у підлітків формується критичне мислення, тому вони прагнуть висловлювати власну думку, сперечатися та оскаржувати авторитети. Тож вчителю необхідно направляти підліткове бажання у всьому суперечити у конструктивний напрямок. По можливості організовуйте дискусії на проблемні питання, проводьте роботи у групах, вчіть аргументувати власну позицію, а також показуйте актуальність та практичну цінність матеріалу, що вивчається на уроках.