Як вбере земля остатній сніг.
В березні. А, може, і раніше.
Як буруля скапає зі стріх --
капу-кап... Розвидниться. Світліше...
Оживе душа, як те зерня,
що в землі до неба вперто б'ється.
І старе гніздо -- чиясь душа,
пташенят з країв чужих діждеться.
Застрибають трави по стежкàх,
в молочай закутавши горбочки.
І руді веснянки на щокàх
так прикрасять усміх сина й дочки.
Залоскоче медом білий квіт --
то вернýться душі до порога...
Так, весна врятує грішний світ,
і запалить милість в серці Бога...
23.01.2023
Людмила Галінська
