Летять вже лелеки у рідну Вкраїну.
Як важко їм буде гніздечко знайти.
Побачать і села, й міста у руїнах.
Все з неба відкриється їм з висоти.
Як тяжко лелекам вертатись додому.
Не знають, як стріне їх мила земля,
Огорне їх ніжно, відніме всю втому,
Чи спалені стрінуть їх луки й поля...
Чи будуть у квітах луги і долини,
Чи гратиме дзвінко для них водограй,
Чи тішитись будуть суцвіттям калини?
Для них Україна — земля, немов рай.
Злітати тут хочуть у простір безхмарний
І вільно махати у небі крильми.
Який же цей край дивовижний і гарний!
Лиш тільки б не чути тут грому війни,
Було б тільки мирно і тихо, й надійно,
І грілись лелеченьки ніжно в теплі.
Було щоби затишно, добре й спокійно
На цій веселковій, квітучій землі.
... Летять вже лелеки у рідну Вкраїну.
Дай, Господи, миру святій стороні,
Теплом огорни всю лелечу родину.
І прийде кінець хай страшній цій війні!
Оксана Козак
