Як сваритися при дитині
Показати дитині, що після сварки чи непорозуміння є можливість помиритися
Окрім того, для цього існують чіткі кроки: попросити вибачення та визнати свою провину. Або показати дитині, що кожен учасник конфлікту залишився при своїй думці, але поважає думку іншого. Усе це дитина пізніше перенесе у своє доросле життя.
Якщо ви сперечались при дитині, а потім помирилися не в її присутності, дитині потрібні пояснення
Дитина не може перескочити цей момент, тому що тоді у неї не буде розуміння різних елементів – із розуміння випадає певна ланка. Саме тому пояснити вирішення конфлікту треба обов’язково.
Брати тайм-аут
Якщо відчуваєте, що суперечка виходить з-під контролю і переростає у сварку на підвищених тонах, можна оголосити умовний "брейк" (як у боксі). Важливо сказати: "Я зараз дуже серджусь, мені потрібен час, щоб заспокоїтись, давай повернемось до цієї розмови через 15 хвилин".
"Справді, у розпал конфлікту буває дуже складно себе зупинити, але варто вчитися цьому: розійтися по різних кімнатах, охолонути, подихати – це дуже допомагає заспокоєнню. Важливо після цього "брейку" продовжувати суперечку у конструктивному руслі", – відповіла психологиня.
Що категорично заборонено робити батькам:
Втягувати дитину у конфлікт
Батьки не повинні пропонувати дитині бути на боці когось із них. Адже вона просто не здатна обрати когось, бо любить однаково і тата, і маму. Також неприпустимо називати дитину «зрадником», якщо вона захищає когось із батьків. Через це дитина може переживати глибоке почуття провини.
Вживати нецензурні слова та обзивати один одного, принижувати і ображати
Всі ми знаємо, що діти схильні повторювати фрази, які чує від свого оточення, а потім казати їх у школі чи садочку. Тому такі образливі фрази можуть закарбовуватися у пам’яті дитини на довгі роки, і зрештою займуть місце у дорослому житті у стосунках із друзями чи майбутніми партнерами.
Кричати і битися – теж абсолютно неприпустимо
За словами психологині Катерини Гольцберг, крик і бійки – це психологічне насилля щодо дитини, яка спостерігає за цим. Діти дуже чутливі до гучних криків, тому цього треба усіляко уникати.
Ігнорувати партнера і використовувати узагальнення типу "ти завжди…"
Психологи запевняють, що це також є різновидом психологічного тиску.
Обтяжувати дитину недитячою інформацією
Батьки, наприклад, не повинні казати "твій тато гуляє, зраджує мамі" і намагатися загітувати дитину на свій бік.
