Правила ведення конструктивної дискусії:
Диску́сія — це форма колективного обговорення, мета якого — виявити істину або знайти правильний розв'язок порушеного питання через висловлення власних міркувань та зіставлення поглядів опонентів на проблему.
Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мета якої - перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.
Види дискусій:
―«круглий стіл»;
―«форум»;
―«судове засідання»;
―«техніка акваріуму»;
―«міжгрупове обговорення».
Конструктивна дискусія
Конструктивну дискусію відрізняють характерні особливості: диференційований підхід до предмета обговорення з урахуванням комунікативної мети і особливостей партнерів в інтересах доступного та переконливого викладу позицій сторін; швидкість реагування на висловлювання партнерів; критична оцінка думок і пропозицій партнерів; аналітичний підхід до обліку та оцінки суб'єктивних і об'єктивних факторів; відчуття власної значущості і підвищення компетентності партнерів у результаті критичного розбору інших точок зору з даної проблеми; відчуття причетності і відповідальності у вирішенні проблем.
Існують наступні рекомендації щодо ведення конструктивної дискусії:
1) слід заздалегідь складати план виступу, відпрацьовувати найбільш важливі формулювання;
2) необхідно застосовувати принцип періодичного впливу на співрозмовника в ході дискусії: несприятливі моменти і факти чергувати з сприятливими, на початку і в кінці говорити про позитивні фактах;
3) слід уникати присутності сторонніх, незацікавлених осіб;
4) в будь-якій ситуації потрібно бути ввічливим, проявляти бездоганний смак;
5) необхідно полегшувати співрозмовнику позитивну відповідь;
6) слід уникати питань, на які співрозмовник може відповісти "ні";
7) потрібно детально пояснювати свою позицію, якщо співрозмовник з нею не погоджується;
8) не слід відволікатися від предмета обговорення і уникати попутних відступів, виражатися переконливо і в оптимістичній манері.
Подолати виниклі суперечності допомагає орієнтація відносин в конфліктній ситуації на взаємну довіру учасників конфлікту.
Культура мовлення під час ведення дискусій
Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.
Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.
Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.
Поради щодо проведення дискусії
І. Початок дискусії
а) створення сприятливого емоційного й інтелектуального настрою (для уникнення «бар’єру мовчання»);
б) для введення в дискусію використовують:
―заздалегідь підготовлені проблемні повідомлення слухачів (один або кілька учасників);
―обговорення в малих групах;
―коротке попереднє опитування. Не слід затримуватися на вводному моменті, інакше дискусію буде дуже складно «завести».
ІІ. Управління дискусією
а) Основний інструмент
— «відкриті запитання», що не передбачають однозначних відповідей («як?», чому?», «за яких умов?»…)
Продуктивність генерації ідей підвищується, коли ведучий:
―дає час на обмірковування відповідей;
―уникає двозначних запитань;
―не ігнорує жодної відповіді;
―розширює відповідь запитанням «Які ще факти, явища, відомості…?»;
―застерігає від надмірних узагальнень («Коли, за яких умов це правильно…?». б) Використання пауз в очікуванні відповіді слухача; зміна тривалості пауз від одної до п’яти секунд зумовлює:
―збільшення тривалості відповідей;
―збільшення кількості висловлювань;
―підвищення впевненості слухачів;
―пропозицію більшої кількості ідей;
―залучення слухачів із низьким темпом навчання;
―підсилення взаємодії між слухачами та з ведучим.
в) Реакція на помилки учасників:
―безумовним правилом ведення дискусії є утримання від будь-якого — прихованого й тим паче відкритого — висловлювання схвалення або несхвалення;
―разом із тим, ведучий не має залишати поза увагою нелогічні міркування, явні суперечності, необґрунтовані висловлювання;
―використовувати тактовні репліки з метою роз’яснення тверджень, фактичних даних, утримання обговорення в межах теми дискусії.