«Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)
Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
Здогади та інтерпретація.
Випитування та розслідування.
Співчуття на словах, чутки.
Віджартування, відхід від розмови.
