Як палко стрічали ми Діда Мороза!
Розчулили Діда...А він зразу в сльози:
Дощами рясними весь світ поливає.
А дощ все іде, хлюпотить, не вгаває.
Зажурено дивиться сива зима-
Вже снігу немає і льоду нема,
Ялинки кожУхи свої поскидали...
Ой, людоньки! ГАряче ж рік зустрічали!
А Дід он сховався. Не видно ніде.
Але обіцяв, що вже скоро прийде.
Себе ще покаже, іще затріщить,
Сьогодні ж, старенький, хай трохи поспить.
Та знов до роботи своєї приступить-
Зима просто так від людей не відступить.
Ще з неба посипляться білі сніжинки,
Вберуться у білі кожухи ялинки.
І віхола знов під вікном заспіває,
Нехай до весни ще природа дрімає,
Яке ж це Різдво - без снігу й морозу ?
У Діда Мороза оманливі сльози...
Надія Козлова
