Прийшов якось один чоловік до Бога і каже:
– Я чув, що Ти роздаєш людям щастя. Дай і мені!
– Добре, – відповів Бог. – Я дам тобі щастя, але пам'ятай: ним треба вміти користуватися.
– Я зумію! – радісно пообіцяв чоловік, узяв своє щастя і пішов.
Спочатку все було чудово: він мав затишний дім, смачну їжу та мир у серці. Але згодом чоловік почав задивлятися на сусідів. Йому стало здаватися, що в одного будинок більший, у другого сад красивіший, а в третього життя веселіше. Заздрість поселилася в його душі. Усе в нього ніби було, але нічого більше не радувало. Він так сильно засмучувався і заздрив іншим, що від цих поганих думок навіть почав хворіти і сумувати щодня.
Зрозумів чоловік, що справи кепські, і знову прийшов до Бога.
– Господи, – поскаржився він, – чому Ти одним даєш велике щастя, а мені дав таке маленьке? Мені треба набагато більше!
– Я дав тобі не просто велике щастя, а дуже велике, – відповів Бог. – Просто ти не зміг його оцінити. Є люди, які щиро радіють навіть маленькій квіточці, а є ті, хто має величезний сад, але бачить у ньому лише недоліки.
– Тоді дай мені стільки щастя, щоб я нарешті зміг його розгледіти! – попросив чоловік.
– Я зроблю це, але пам'ятай, що нічого не буває просто так, – мовив Бог.
Чоловік не зрозумів цих слів і пішов додому. Але коли повернувся, то побачив, що на місці його затишного дому – порожнеча. Зникло все, що він мав раніше.
– Господи! – закричав чоловік. – Ти ж не дав мені нове щастя, а забрав усе, що було!
– Я забрав лише те, що тебе не тішило, – відповів Бог. – Тепер ти маєш сам побудувати своє нове щастя. Можливо, тепер ти навчишся його помічати. Бо якщо людина не вміє цінувати своє щастя з першого разу, вона не зможе відчути його і вдруге.
Як пояснити цю притчу дитині:
Ця історія вчить нас цінувати те, що ми маємо, і не заздрити іншим. Часто нам здається, що в когось кращі іграшки, цікавіші ігри чи смачніші цукерки. Але заздрість лише псує настрій і заважає радіти власному життю. Справжнє щастя ховається не в кількості речей, а у вмінні бути вдячним за них. Якщо ми постійно скаржимося на те, чого в нас немає, і не помічаємо хорошого довкола, ми можемо втратити ту радість, яка в нас уже є.
https://derevo-kazok.org/jak-navchitisja-cinuvati-te-shho-mayesh-pritcha-pro-shhastja.html
