Жив колись один дуже багатий чоловік. Він щодня носив найдорожчий і найкрасивіший одяг, а на його столі завжди було багато найсмачнішої їжі.
А біля воріт його великого будинку часто лежав бідний чоловік, на ім'я Лазар. Він був дуже хворий, і на його тілі виднілися болючі ранки. Лазар був такий голодний, що мріяв хоча б про крихти хліба, які падали зі столу багача. Але багатій проходив повз і не звертав на нього жодної уваги. Лише вуличні собаки підходили до бідняка і жаліли його, лагідно зализуючи йому рани.
Минув час. Бідний Лазар помер, і ангели віднесли його на Небо – у світлий Рай, до праведного Авраама. Там Лазарю було тепло, спокійно, і в нього більше нічого не боліло.
Згодом помер і багач. Але через своє егоїстичне життя він потрапив у темне й спекотне місце, де мучився від спраги та смутку. Піднявши очі, він побачив далеко-далеко Авраама, а поруч із ним – щасливого Лазаря.
Тоді багач почав благати:
– Отче Аврааме! Пожалій мене. Попроси Лазаря, нехай він вмочить хоча б кінчик свого пальця у воду і дасть мені краплинку, щоб охолодити мій язик, бо мені тут дуже важко!
Але Авраам відповів йому:
– Сину, згадай своє життя. Ти вже отримав усі радощі на землі, але ні з ким не ділився. А Лазар бачив лише горе і бідність. Тепер він тут радіє, а ти страждаєш. До того ж між нами і вами лежить величезна прірва, і ніхто не може перейти ні від нас до вас, ні від вас до нас.
Тоді багач попросив знову:
– Якщо так, благаю тебе, пошли Лазаря до мого рідного дому! У мене залишилося п'ять братів. Нехай він попередить їх, щоб вони стали добрими і не потрапили в це жахливе місце.
Авраам відповів:
– У них є Божі заповіді та мудрі книги. Нехай читають їх і вчаться робити добро.
Але багач не заспокоювався:
– Ні, отче Аврааме! Книг їм мало. От якщо хтось прийде до них прямо з мертвих, тоді вони точно злякаються, повірять і зміняться!
На це Авраам сказав:
– Якщо вони не хочуть слухати простих Божих правил про добро і любов, то навіть якщо хтось воскресне з мертвих – вони все одно не повірять.
Як пояснити цю притчу дитині:
Ця історія вчить нас, що багатство чи багато іграшок не роблять людину по-справжньому хорошою. Якщо людина має все, але дбає лише про себе, не помічає тих, кому погано, і не хоче ділитися – її серце залишається порожнім. А справжню нагороду, спокій та радість отримують ті, хто вміє бути добрим, терплячим і не скаржиться на труднощі. Робити добро треба вже зараз, не чекаючи на якісь дива чи попередження.
https://derevo-kazok.org/jak-navchiti-ditinu-ne-buti-zhadibnoju-pritcha-pro-bagatija-ta-lazarja.html
