Дуже важливо завчасно, турботливо і спокійно підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій, насамперед психологічно.З дітьми важливо обговорювати можливість надзвичайної ситуації, зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої надзвичайної ситуації, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить зі стану травматичної безпорадності та вразливості.
Розмову важливо почати, коли вся сім’я збереться разом. Можна сісти колом, щоб усі бачили одне одного й були включені у розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами родини.Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоб натренувати «м’яз безпеки». Це треба, щоб відчувати свою силу у будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.
Важливо, щоб дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане.