Сьогодення мовної ситуації потребує допомоги, лікування. Через змішання української та російської мов виникла страшна хвороба – суржик. І ледь не кожен українець хворіє на неї. Грамотністю иожуть похвалитися максимум 20 % населення країни. Крім того, із вуст політиків, із програм на телебаченні й радіо чуємо ненормативні слова, мовні кліше, стереотипні вислови. Слова “міроприємство”, “мені стало обідно”, “вибачаюся”, учителя прийшли”, “на протязі року”, “закрийте двері”, “розкрийте підручники” – немов камінь спотикання для тих, хто негаразд знають українську мову. Дійсно, проблема деформації мови існує. Українська мова потребує нашої уваги й дбайливого ставлення. Кожен повинен дбати про її чистоту, різноманітність та досконалість. Мовний режим має бути єдиним для всіх.
Пропоную разом лікуватися! Спробуємо розпалити жагу до кришталевого, соковитого слова! Не будемо співучасником мовного злочину.
А щоб забути усі оковирні слова й вислови, пропоную читати розумні книжки. Будь ласка, зверніть увагу на чудову книгу Бориса Антоненка-Давидовича “Як ми говоримо”. Тут можна знайти роздуми автора про українську мову, приклади безпідставно зниклих слів, правильні відповідники хибним лексичним і граматичним формам. Цікаві авторські зауваги до окремих слів, розтлумачення, чому правильно українською так, а не так.
Я вже прочитала, законспектувала, готую лайфхаки для учнів.
Посилання для завантаження книги http://shron1.chtyvo.org.ua/Antonenko-Davydovych/Yak_my_hovorymo.pdf