Кожна людина вже при народженні отримує низку біологічних, фізіологічних, психологічних особливостей, які дозволяють їй виділитися зі світу живої природи. Розвиток цих задатків відбувається відповідно до історичних, соціальних, культурних, економічних та інших умов її життя. За твердженням Ж.-Ж.Руссо, здатність до розумової діяльності, «що є об'єднанням всіх інших, розвивається найважче і найпізніше». Тому розвиток мислення потребує навчання, необхідність якого Демокріт пояснював наступним чином: «Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їм не вчитися». Для того, щоб наше мислення не зупинилося в своєму розвитку на побутовому рівні і ми могли розібратися в тих подіях, які відбуваються навколо нас, потрібно вчитися мислити філософськи.
Процес усвідомлення себе як мислячої особистості повинен пройти кілька етапів формування. Перший з них можна назвати накопичувальним. Він призначений для вироблення розуміння того, що таке мислення взагалі і як мислять інші. В його реалізації допоможе «читання хороших книг», яке Р. Декарт вважає розмовою «з найкращими людьми минулих часів ..., коли вони повідомляють нам тільки кращі свої думки». Але таке читання, за словами Сократа, не може «навчити будь-чому» людей, а може «тільки змусити їх думати».
Наступний етап, аналітичний, необхідний для того, щоб, спираючись на знання, отримані з різних незалежних джерел, почати виробляти свою точку зору на вирішення тієї чи іншої проблеми. Про те, що не слід сліпо довіряти навіть найавторитетнішим думкам, говорили визнані мудреці. Наприклад, М. Монтень стверджував, що «хоча чуже знання може нас дечому навчити, мудрим буваєш лише власною мудрістю», а Вольтер закликав наважитися «мислити самостійно». Саме на цьому етапі для досягнення успіху в оволодінні мисленням людині необхідна систематизація знань, тому що, на думку Г.Спенсера, «чим більше їх [знань] у неї [людини], тим сильніше розлагоджується її мислення».
Природним продовженням аналітичного етапу повинен стати етап критичний, тому що немає єдиного вірного і найбільш ефективного способу знаходження відповідей на ті питання, які хвилювали людей на всіх етапах розвитку філософської думки. І для того, щоб наблизитися до досягнення істини хоча б на рівні власного мислення, потрібно відкинути ті ідеї, які не відповідають вашим уявленням про неї. Про складнощі реалізації цього етапу Ф.В.Ніцше писав наступне: «Кожен найменший крок на полі вільного мислення... завжди завойовується ціною духовних і фізичних мук». Критичне мислення, засноване на ретельному відборі інформації, отриманої з різних джерел, допоможе самостійно розібратися в питаннях пошуку правди, бо, на думку Д. Дідро, «істина любить критику, від неї вона тільки виграє».
Людина, яка сформувала власні ідеї, зазвичай потребує їх підтвердження. Переконатися в правильності своїх ідей або дізнатися про їх помилковість можна лише в спілкуванні, яке передбачає обмін думками. Саме тому наступний етап буде дискусійним. Багато мислителів минулого вважали ефективним такий спосіб навчання мисленню. Зокрема, М. Монтень стверджував, що «дуже корисно відточувати й шліфувати свій розум на умах інших». Але дискусія може бути по-справжньому плідною тільки тоді, коли враховуються відразу кілька точок зору. Тому, на думку Геракліта, бесіду потрібно вести так, «щоб кожен із співрозмовників отримав від неї користь, здобуваючи більше знань».
Важливу роль у формуванні власної концепції грає наступний етап, який можна назвати інтуїтивним. У тих ледь вловимих сигналах мозку, які не сприймаються усвідомлено, іноді народжуються дуже гарні ідеї. Вони створюються з тих знань, які вже містяться в пам'яті кожної людини. Процес народження таких ідей і є інтуїцією. М.О.Бердяєв надавав великого значення інтуїтивному мисленню і вважав, що «філософія може існувати лише в тому випадку, якщо визнається філософська інтуїція».
В результаті розгляду цього далеко не повного переліку етапів, які необхідно пройти, навчаючись мисленню, можна зробити висновок про те, що процес його формування вимагає від людини значних вольових та інтелектуальних зусиль. Але досягнення цієї мети того варте, тому що вміння мислити може стати для кожного джерелом здобуття нових знань, розвитком творчих здібностей і просто надійним помічником у вирішенні складних життєвих проблем.