Як хочеться весни, без зброї і без танків,
Щоб бігти по траві, збиваючи росу.
Так хочеться спокою і сонячних світанків,
Забути про нещастя і бачити красу.
Як хочеться весни, без зброї і тривоги,
Щоб спокій на душі був кожен день і час,
Щоб чистими були і мрії, і дороги,
І промінь щоб надії ніколи не погас.
Як хочеться весни, без зброї і без болю,
Щоб дочекались мами із бою всіх синів,
Щоб віра і надія закрили всіх собою,
Щоб мамин щирий погляд не гаснув, а яснів.
Як хочеться весни, без зброї і ракети.
Хай звідки прилетіли, туди хай і летять!
В серця нехай влучають любові й мрій комети,
Життя нехай вирує, щоб знову все почать!
Як хочеться весни, без зброї і нещастя,
Хоч тих, хто вже не з нами, не зможем повернуть.
Стоять вже їхні душі до Божого причастя,
Ніхто уже спокійним не зможе більше буть...
Душа у кого чиста, той буде пам'ятати,
Хто мир і перемогу сплатив своїм життям,
Хто йшов у бій за правду, не знаючи про втому,
Молись за них щоденно, на все життя затям!
Тримай у серці пам'ять про кожного солдата,
Завдячуючи кожному ти бачиш білий світ.
Чийсь син, чийсь чоловік, чийсь тато...
У кожного душа здійснила свій політ...
І буде знов весна, без зброї і без танків,
Без болю, без тривог і без ракет!
І буде Мир і росяні світанки!
І з нашої землі потвори підуть геть!
Весна щороку буде, ніщо в житті не вічне,
Лиш пам'яті сторінки - нетлінні, так і знай.
Здається, все звичайне, а часом і незвичне,
Все пройде, все минеться...
На сльози не зважай...
01.03.23
Любов Скоробагатько ( Нагорна)
