Як допомогти дитині впоратись зі стресом під час воєнного стану?
Зараз країна перебуває дуже тяжкі часи. В такій ситуації потрібно розуміти, як боротись із стресом. Особливо, коли йдеться не про дорослих. Батькам треба максимально зберігати спокій самим та допомогти впоратись з напругою дітям. Зрозуміло, що те, що зараз відбувається у нашій Україні - це жах, біль українського народу. Головне - зберігати спокій, не піддаватися паніці.
Базова потреба будь-якої людини – потреба в безпеці. Тільки відчуваючи безпеку, дитина дозволяє собі досліджувати світ, віддалятися від батьків, дорослішати. Ми зіткнулися з тим, що в сучасному світі, на жаль, є тільки ілюзія безпеки, але ми можемо стати безпечною опорою в житті дитини. Важливо, щоб у зовнішній нестабільності була хоча б наша внутрішня стабільність. За будь-яких складних подій і тем дитина намагається на нас покластися. Важливо, щоб ми змогли впоратися зі своєю тривогою і вмістити в себе напругу дитини. Внутрішні слова і образ: я впораюся, я дорослий, я розміром від землі і до неба та широкий, як океан – дуже великий, – можуть стати помічниками.
Будь-яка дія, що має загрозу життю, цілісності, безпеці, впливає на всі наші внутрішні структури – тіло, емоції, самооцінку… Вибиває нашу звичну і раціональну опору та провокує паніку, ступор або агресію і помсту.
Чим менша дитина, тим менше інформації
Будь-яка дитина будь-якого віку перебуває в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але хвилюємося, дитина “втягується” в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація – пояснення.
1. Дітям до двох років можна говорити (навіть подумки): «Я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе». Важливо обіймати малюка або хоча б торкатися до тіла (щоб дитина відчувала підтримку та опору).
2. Малюкам від 2 до 6 років не так важлива суть пояснення, як відчуття підтримки, розуміння, що поведінка батьків, яка змінилася, не має особисто до дитини ніякого відношення.
3. Дітям до 10 років можна сказати: «Мама/тато засмутилися, бо дізналися новини. Далеко (важливо дистанціювати дитину від події) кілька (важливо визначити кількість) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче. Зараз багато людей піклуються й виправляють те, що можна виправити. Дуже шкода постраждалих ... Ми можемо про них (подумати, помолитися, побажати чогось доброго, поставити свічку, покласти квіти). Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати».
Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, ми обмежуємося короткою фразою. Якщо дитина поставила запитання – коротко відповідаємо, чекаючи наступного запитання.
Відповідати на запитання дитини обов’язково. Якщо відповіді в нас немає, її важливо разом зі старшою дитиною шукати в інтернеті, в авторитетних знайомих. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності. Дитині будь-якого віку небезпечно дізнаватися про трагедії з телевізійних новин. Кордон між фантазійним (екранним) життям і об’єктивною реальністю розмита. Багато дітей переносять усе, що бачать на екрані, у свій внутрішній світ. Для них це може бути позамежним навантаженням.
Складна тема – привід поговорити
Поговорити про те, що робити в екстремальних ситуаціях, привід уточнити: знає чи пам’ятає дитина свої прізвище, адресу, телефон.
Слова, які важливо чути дитині:
Зараз ми в безпеці. Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
У всіх своя доля і своє життя. Я вірю в твою та нашу щасливу і добру долю.
Давай згадаємо тих, хто тебе любить, і тих, хто про тебе піклується.
Важливі дії:
Якщо є можливість дій – подумати, яка допомога, які посильні дії-можливості є в цій ситуації.
Грати. Лімбічна система мозку – активна під час страху та гри. Нехай у дітей там буде гра.
Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки.
Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно – побігати, пострибати, покричати.
Малювати й розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, усе тіло, розмальовувати розмальовки з широкими межами – усе це допомагає повертати відчуття кордонів.
Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль – пластилін, глина, хлібний м’якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.
Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки і з цих шматочків за допомогою клею-олівця робити колаж).
Стрибати, масажувати ніжки.
Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) – свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.
Фантазувати – малювати, моделювати, створювати уявний чарівний безпечний світ.
Якщо зараз немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф – скриню, папку. Намалювати, покласти в “надійне місце”, міцно-міцно закрити. (Це дає тимчасовий перепочинок від страху).
Створювати образ Зберігача (чогось більшого, ніж просто людина), Ангела, чарівного-провідника, Собаку тощо.
Говорити щиро.
Грати з водою. Уявляти воду, водний простір, спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються в баранці, малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним – починаємо з сильних хвиль, які поступово заспокоюються, тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск, тарабанити по воді долонями, знижуючи інтенсивність).
Аби зберігати спокій в умовах нестабільної ситуації, експерти радять:
1. Обмежувати час в інтернеті, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що само собою значно знизить тривогу.
2. Вирішувати проблеми в міру їх надходження, не драматизуючи й не нагнітаючи паніки.
3. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.
4. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки, адже вона передається надзвичайно швидко.
5. Пам’ятати про ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденного життя речей, які надихають та радують.
Усім бажаю миру! Хай усі будуть здорові! Сил усім та витримки! Все буде добре. Дуже сподіваємось на це.
