Як часто ми шукаємо в житті дорогу?
Хоча здається, що її ми вже знайшли.
І раптом відчуваєш від всього знемогу.
Якісь сумні приходять у цей час часи.
Ніщо стає тобі немило, сил немає.
Здалося, ніби випили їх в тебе всі.
І світ чудовий, не милим постає.
І дні одне на одне схожі, усі безчассі.
Аж раптом станеться з тобою диво з див.
Впіймаєш якось місячний промінчик.
Тебе наповнить повністю своїм теплом.
І відпаде з душі твоїй камінчик.
І наче все засяє біля тебе знов.
Побачиш світ, насправді він чудовий.
Засяють зорі,і більше ти не супиш брів.
Чарує світ, він знову став казковий.
А треба лише, впіймати світлу мить.
Яка тебе всю окрилить і зачарує.
Неначе морок з очей твоїх впаде.
І сили в тебе й твою душу увіллє.
28.11.2021 Ірина Приходько
Світлина Леонард Італ
