*
Я знов і знов іду в весняний сад,
Де серцем на папір вкладаю вірші,
Де вплів в лозу надії виноград,
Де, наче мрії, квітнуть біло вишні.
Співає соловейко про любов.
Весняний вечір з зір плете намисто...
А я іду у сад все знов і знов.
І згадую про юність і дитинство.
Черешня пам'ятає ще той час,
Коли клепались коси спозаранку,
Весна із вітром танцювала вальс,
Хмарки купались ніжно у серпанку.
Лягали трави запашні в покіс.
Так пахло чебрецями і рум'янком.
Чекав на коней у стодолі віз.
Бабуся частувала нас сніданком.
Корівки йшли на пашу на луги,
Де, запах розносила черемшина,
Де пахло щастям тепло навкруги
І тішила красунечка-калина.
Вечерю подавали на дворі,
Де п'янко духмяніли матіоли,
Дзижчали біля вуха комарі
І другі сни вже додивлялись бджоли.
Горнув нас вечір під своє крило.
Бабуся молитви ще промовляла.
До сну збиралось втомлене село,
А нічка тепло й ніжно обнімала...
Я знов і знов іду в весняний сад.
Тут легко на папір лягають вірші.
Із неба сяйвом грає зорепад
І майбуття благословить Всевишній.
Оксана Козак
21.05.2023
