Я - жінка, я є чудо із чудес,
Стаю мудріша і терплячіша із віком.
Мене давно послав Господь з небес,
Щоб любо жити в парі з чоловіком.
Я - жінка, моя доля непроста,
За весь свій вік набачилась немало!
Нові життя у мЕні пророста,
Від почуття, що з чоловіком поєднало.
Я - жінка, я - сімейний оберіг,
І на мені тримається родина!
Розраду й зло не пущу на поріг,
Хоч з виду, я - проста собі людина!
© Людмила Степанишена
