Я зберу всі думки у клубок,
Заховаюсь від втоми й тривоги,
В сон солодкий зроблю тихо крок
І відкрию у казку дороги.
Хай осяде розвіяний пил,
Хай затихне розбурханий вітер,
Щоб у серці примножилось сил
І щоб сльози з обличчя хтось витер.
Темна ніч заколише думки
І засвітить зірниці у небі.
Спокій ніжно торкнеться руки –
Як його саме зараз нам треба!
Відпочине зболіла душа,
Зникнуть смуток із серця й печалі.
Я порину у сон неспіша,
Від подій повсякденних подалі.
Зацвітуть знов мої почуття,
Які день затискав у долонях,
Де неспокій і вся метушня
Осідають, як срібло, на скронях.
Як прокинеться знов новий день,
Розіллється проміннячко ясне,
Прийде море натхнення й пісень
І надія в душі не погасне.
Все минеться: і біль, і печаль,
У ранковому сяйві розквітне
Неозора, усміхнена даль,
Де чекає майбутнє привітне.
Я душею люблю це життя,
Йду до мрії сміливо і вперто.
Несу в серці палкі почуття
І ділюсь ними ніжно і щедро.
Оксана Козак
12.08.2026
