Я вже не та, що десять літ тому,
Не так на все бурхливо реагую!
Не знаю - як так сталось і чому -
Багато, сказаного на мою адресу, вже не чую!
Я намагаюся, з оточуючих всіх,
Незадоволених життям - не підпускати!
Можливо, й буду мати за це гріх,
Але таких людей стараюсь уникати!
Мені байдуже, що там в когось є,
Все більше за своїм життям слідкую!
Мене цікавить тільки все моє,
Не думаю про інших, не пліткую.
Не довіряю більше людям, як колись,
На все, тепер, я думку власну маю.
Казала бабця: ''Важко - помолись!",
До слів цих більше й більше прислухаюсь.
Не та тепер я, що тоді булА,
Вже інші в мене цінності й бажання!
Мені б побільш сімейного тепла,
Здоров'я рідним, затишку й кохання!
© Людмила Степанишена
