Вихователь - це чарівник, який відкриває дітям двері в світ дорослих. І від того, що знає і вміє вихователь, залежить і те, чому і як він навчить своїх вихованців.
Чому професія вихователя є важливою у сучасному суспільстві ?
Професія вихователя одна з найшанованіших, найпочесніших та найвідповідальніших професій. Вихователь створює майбутнє країни, тому що від його праці багато в чому залежить різнобічність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, моральні якості.
Вихователь - це перший, після мами, вчитель, який зустрічається дітям на життєвому шляху. Перед ним стоїть непросте завдання - навчити дитину сприймати і розуміти все прекрасне у світі: природу, музику, поезію.
Роль вихователів у формуванні дітей дуже велика, адже саме завдяки вихователю дитина вперше знайомитися з соціумом, проявляє себе у командній діяльності і, звичайно ж, розвивається як особистість.
Бути вихователем - це означає бачити неповторність кожної дитини, усвідомлювати, що в ваших руках його життя і його душа, берегти їх і намагатися робити все, щоб його дитинство було змістовним і радісним, бо від того, як пройде дитинство людини, залежить вся його подальша доросле життя.
Чому я обрала професію вихователя ?
На це запитання відповідь склалась у віршовані рядки:
Я навчаюсь у Вінницькому державному педагогічному університеті
на дошкільному факультеті.
Найбільше щастя у житті це діти,
їм так багато треба ніжності й тепла,
тому я вихователькою хочу стати.
Не шкодувати ласки і тепла
побільше їм уваги приділяти,
щоб сліз не бачили дитячі оченята
і доля їх щасливою була.
Майбутня професійна діяльність
Специфіка праці вихователя полягає в тому, що в якості основного об’єкта виступає дитина, яка є унікальним творінням природи. Саме з цієї причини вихователь повинен володіти високою професійною майстерністю.
Далеко не всі власники педагогічного диплома зможуть стати хорошими працівниками ЗДО. Є певні особистісні якості, якими повинен володіти вихователь дитячого садка.
В першу чергу, якщо педагог не любить дітей, не хоче з ними працювати, не йде навіть мови про його педагогічні компетентності.
По друге, важливим для представників даної професії є гуманність. Саме вихователь повинен надавати своєчасну підтримку і допомогу дитині, допомагати їй в подоланні проблем, пов'язаних зі спілкуванням з іншими дітьми.
По третє ‒ толерантність, педагогічний такт і справедливість. Вихователь зобов'язаний бути терпимим до своїх малюків. Не допускати ситуацій, коли педагог підвищує голос на дітей під час заняття. Дані якості передбачають дотримання наставником загальнолюдських норм взаємодії і спілкування з дошкільнятами. Крім того, професійний вихователь враховує індивідуальні якості кожної дитини, його психологічні особливості. Справедливість - обов'язкова якість сучасного педагога. Він зобов'язаний поводитися неупереджено по відношенню до кожного малюка.
Якими ще особистісними якостями повинен володіти хороший вихователь? Він повинен бути оптимістом, не губитися в екстремальних ситуаціях, мати шарм і особисту чарівність, володіти почуттям гумору, мати життєву мудрість. З точки зору соціальної активності, такий педагог завжди повинен бути готовий допомагати колегам у вирішенні суспільних і соціальних проблем, що стосуються в першу чергу освітньої сфери.
Я вважаю, що володію перечисленими якостями, які так важливі для роботи з дітьми. І в майбутньому буду старатися дотримуватися усіх правил та розвиватися, щоб бути найкращим зразком для дітей.
Власний досвід
Навчаючись на дошкільному факультеті, я неодноразово проходила практику в ЗДО м Вінниця та смт Муровані Курилівці.
В своїй практиці я враховувала індивідуальні та психічні відмінності дошкільників: тип нервової системи, особливості пізнавального ставлення до оточуючого та до себе. Вони виявляються у поведінці і діяльності дитини, а саме: як вона сприймає та виконує задані вихователем доручення, чи відгукуються на прохання однолітків, як дитина налагоджує контакти з іншими , як реагує на труднощі, та долає їх.Я уважно стежила за кожною дитиною, аналізувала її поведінку у різних ситуаціях, спів ставляла свої враження, та робила певні висновки щодо розвитку кожної дитини. 
Спостерігаючи за дітьми, я помітила, що більшість з них завжди готові відповісти на запитання, охоче це роблять у спілкуванні зі мною, та іншими дітьми. Було кілька дітей, яких потрібно стимулювати, підштовхувати їх до пошуку правильної відповіді. Є такі діти, які швидко відгукуються і навіть включаються в ситуацію, але так само швидко втрачають інтерес, не доводячи справу до кінця і припускаються помилок.
Тому під час прийому дітей я спілкувалася з ними, використовуючи індивідуальні бесіди, різноманітні ігри для спілкування; організовувала самостійну діяльність дітей; формувала у них культуру поведінки для того, щоб ранок був результативним та цікавим.
Зосереджувала увагу дітей на формуванні найпростіших гігієнічних навичок та культури поведінки; правила культури поведінки за столом. Для кращого засвоєння цієї інформації дітьми я використовувала цікаві дидактичні ігри, вправи, а також проводила заняття.
