Я всіх благаю:" Зупиніть війну!
Закрийте небо, захистіть країну "
Не розумію того я і не збагну,
Як та краса...перетворилась на руїну?
Для чого відбувається страшне?
Для чого стільки сліз і стільки болю?
Одна " істота " щось замислила дурне,
Від заздрощів, що маєм власну волю,
Що маємо і цінимо красу
Своїх ланів волошкових із житом...
Я все життя із піснею несу
Найкращі спогади і їх не можна вбити.
І я звертаюся до всіх небесних сил,
Бо на землі святого не лишилось...
Щоб боронили український тил,
Бо наші душі трішечки втомились...
Мені нічого більше не потрібно,
Лише б не бачити тих змучених дітей,
За що страждають? Хіба сліз не видно?
То придивіться, скільки тих очей...
У кожній хаті є, напевно, горе
І у родині смуток і печаль,
Я не бажаю нікому такої долі...
Тому мені болить, болить нажаль.
Я вірю в Бога й дуже сподіваюсь,
Буде покарано прийшовше до нас зло
І я нічого більше не лякаюсь,
Прийшов час вийняти із ока оте скло...
І, як у старій казці, день настане
Розтане лід у серці назавжди,
Та не пробачим ми жодної рани,
Повернеться додому зло...в труні!
(15.10.2022. Салига Ольга)
