Я - вересня рудого бранка.
Я - крик прощальний журавля.
В цім світі я, немов циганка,
скитаюсь з листям навмання.
Я - цвіт гортензій посивілих,
жоржиновий яскравий рай.
Я - джміль лінивий, розімлілий,
і з деревію тéрпкий чай.
Я - шепіт трав сухих під плотом,
остання бабка на воді.
Беріз парчева позолота,
журливий коник в лободі.
Я - перша скрипка у туманах,
остання нота у дощах.
Я - рій шипшини у жупанах,
що червоніє на вітрах.
Я - вересня рудого бранка,
в нім розчиняюсь без жалю.
Я - Осінь. Я -- його коханка.
Його люблю. Його люблю...
08.09.2022.
Людмила Галінська
