Як мало тих, з ким можна чути тишу,
Хто чує шепіт серця та душі.
Як мало тих, хто у біді не лишить,
Хто дасть розраду у важкій журбі.
Як мало тих, із ким смачний сніданок,
Й вечеря з ким розділена на двох.
Як мало тих, із ким щасливий ранок,
І з ким ведеш таємний діалог.
Як мало тих, що успіху радіють
Твоєму і не заздрять! Мало тих,
Котрі любов'ю серце твоє гріють
Серед тривог і серед "світу злих".
Як мало тих, але вони існують,
Ті люди, котрим хочеться сказать:
"Я Вас люблю, і завжди Вас ціную,
Із Вами можу все в житті здолать!"
Марина Лавришин
