Я тобою, колись, відхворію...
Перейду через тòнкий місток.
Допишу. Доживу.Чи дотлію...
До кінця. НазавждИ. До кістòк.
І, колись, переріжу всі нúтки.
В темний вузлик чуття зав'яжу.
Загорну всі ілюзії в свитки,
І відмию із серця іржу.
Я тобою, колись, відхворію...
Десь. Колись. Може, в інших світах.
Перекреслю усе. Перемрію.
Іскра сонця погасне в очах.
Я, напевне, колись відхворію...
Позакреслюю все. Все мине.
Оживу. Стрепенусь. Відігрію
світлячка, що в мені ще живе.
Колись...
02. 07. 2021
Людмила Галінська
