Нахились , матусю на моїй могилі ,
Я тобі , рідненька , про все розкажу .
Бачиш , он , на небі , голуб сизокрилий ?
То душа моя , матусю , пішла за межу .
На війні , матусю , було дуже страшно ,
Ворог все стріляє , йдуть бої пекельні ,
Та ми не здавалися , ми ж такі відважні !
Але рани , мамо ті були смертельні .
А я ж думав , мамо , буду довго жити ,
Повернусь додому , у своє село ...
Ну не плач , матусю , не треба тужити ,
Я крізь землю відчуваю сліз твоїх тепло .
Я ж так хотів , мамо , донечку і сина ,
Щоб ти взяла , ніжно , їх на свої руки ,
Але все , що маю -- тільки домовина .
Закінчилися сьогодні мої земні му ки .
Не сумуй , матусю , я тепер у Бога .
Ми колись зустрінемося , як настане час .
Рано закінчи лася життєва дорога ,
Тепер буду янголом , берегтиму вас .
Я буду приходити ро сами щоранку ,
Буду шелестіти листям у саду ,
Вітром відкриватиму на вікні фіранку .
Лиш покли ч мене , матусю , і я так прийду .
Попра в , мамо , на могилі стяг жовто - блакитний ,
Мир настане , побратими знищать те кубло вороже .
Наш народ нескорений , сильний , непохитний .
Бог все бачить , мамо . Правда переможе !
Зоя Запасна Дорошко
( світлина з мережі Інтернет )
