Я сумую за тими часами,
Коли бУла зовсім мала,
Де росла біля тата й мами
В їх обіймах з любові й тепла!
Де ляльками з дівчатами грались,
Будували хатинки в садках,
По під'їздах, підвалах ховались,
Рибу з братом ловила в ставках.
За дитячий майданчик - був берег,
Телефонів ніхто з нас не мав.
Ми писали листи на папері,
По хатах нас ніхто не тримав.
Тільки зранку, розплющивши очі,
На сніданок й на двір гайдА!
Не могли нас загнати до ночі,
Хоч голодні за день - не біда!
І на річці бували, і в лісі -
Нам не страшно було туди йти!
Може цього й не знали у місті,
А в селі було круто рости!
Я сумую за тими роками,
Коли зовсім була мала,
Коли я на рівні з жінками
В поле з мамою зранечку йшла.
Ми свою там пололи норму,
Ті рядки - безкінечні були!
Та зате я тримала ''форму'',
І не знала як спина болить!
За дитинством весь час я сумую,
Не повернеться більше воно.
Гляну фото старі - й сум втамую, -
Як же ж було усе це давно...
© Людмила Степанишена
